Роман, представник СКР (Студентської Координайційної Ради):
"Відчуваєте цей запах? Відтепер для мене свобода завжди буде приправлена димом!"
Вже 3 тижні на Майдані живе студентське наметове містечко. І вони тут будуть стояти "до кінця". Ці слова звучать звідусіль. І вже з часом звикаєш, почуваєшся "своєю" на цій вільній землі. Вони хочуть, щоб їхні вимоги почули! Вони проти дій Уряду та Президента. Вони хочуть інакше майбутнє. І у майданівський спосіб вони його намагаються обрати.
Роман, представник СКР провів мене наметовим містечком та розповів про будні та свята студентів-євромайданівців:
"Усього у нас 8 наметів. У кожного з них своя функція. Ось тут знаходиться намет з теплими речами та медикаментами. А ось тут ми спимо. (у наметі дуже тепло - ред.)Тут тільки хлопці. Дівчата тут вже не ночують. Після розгону "Беркутом" ми більше не ризикуємо."
Дівчат у студентському наметовому містечку дуже багато. Хтось роздає канапки, листівки, інші готують чай та бутерброди. Деякі з них стоять вже другу добу. Але втома не відчувається.
Юлія, студентка, волонтер студентського наметового містечка:
" Я тут від самого початку Майдану. Вже три тижні. Ми домовилися чергувати: ніч через ніч. Вдень на парах, потім трішки сплю і десь близько 8 вечора заступаю на варту. Допомагаю на кухні. Мої батьки не знають, що я тут. Вони б мене не зрозуміли! Але якщо не ми, то хто замість нас обере наше майбутнє!"
Є і дебютанти євромайданівського життя. Марія, аспірантка. Прийшла вперше :
"Я вперше прийшла. Допомагаю на кухні. За день приходить дуже багато людей. Декілька тисяч студентів. Ми готуємо чай, бутерброди. Просто зателефонувала та запропонувала свою допомогу. Ось так я опинилася тут."
Роман веде мене далі наметовими закутками показує, що де знаходиться. Кампус розбитий стихійно організованою вулицею. Декілька кроків від "намету-спальні" і ми вже у "наметі-кладовці".
"У нас учора вже були закінчувалися продукти. Але сьогодні до нас прийшов чоловік, бізнесмен, я так думаю, і запропонував свою допомогу. Він нам буде привозити їжу. Люди кожного дня до нас приходять, хто чим може допомагає. Що нам тільки не приносять. Ось все тут. Все підраховано. Устілки, панчохи для дівчат, один навіть 300 пар валянок приніс." Роман намагається продемонструвати геть усе. Ось раптом з пакету з'являються охайно зібрані валянки. Поки що вони не у ходу, бо не холодно. У Києві плюсова температура.
"Але хто зна, скільки ще ми тут будемо! Знадобляться!"
Роман ховає теплі припаси та демонструє медикаментозне забезпечення. Усе розкладено по полицях. Кожна має підпис із зазначенням вмісту. Така собі міні-аптека.
"Але в першу чергу це ліки від простуди. Бо зараз холодно. А ось тут і номер телефон лікаря. У випадку чого, ми телефонуємо і за декілька хвилин він вже тут!"
У наметовому містечку студенти київських вишів. Більшість з них на ніч повертається до своїх помешкань, але зранку вони знову на Майдані. Усі вони як один стверджують будуть стояти до останнього за свою ідею - європейську Україну, де людина та її гідність - найвища цінність для держави.
"Хоча не для усіх студентів правда одна. Так, моя однокурсниця зараз стоїть на анти-майдані. Здається, він на Арсенальній. Вона не приховує, що їй сплачують за це. І вона не вірить у те, що ми стоїмо тут просто так. За ідею!"
- говорить Юлія. "Таких студентів мало. На щастя. Це скоріш виключення, аніж правило. У кожного свої цінності і свій вибір." - додає дівчина та повертається на своє "робоче" місце. Попереду ціла ніч. Сотні рук зголоднілих студентів. Через добу вона повернеться сюди знову. Як і усі, хто за Майдан.
"До кінця! "
0 коментарі